Батько і син Порше. Чи далеко яблуку до яблуні?

porche

Одне з головних вражень про Німеччину — автобани без знаків обмеження швидкості. І ще — тихо-тихо, без напруги, працюючий двигун «Фольксвагена», коли стрілка спідометра зупиняється на цифрі 210 км/год. Так от, виявляється, на які швидкості розраховані німецькі автомобілі!

Але раптом розумієш, що ти — не найшвидший птах на цьому шосе. Ш-ш-ш — пролітає щось праворуч від тебе. Тільки і устигаєш примітити емблему на багажнику: червоні і чорні смуги, жовтий щит і на нім конячка. Крутий «Фольксваген», але що обігнав тебе тільки що могутній «Порше», без сумніву, крутіше.

Хоча обидві машини — продукти вигадки і праць знаменитих німецьких автоконструкторів, двох представників сімейства Порше, двох Фердинандов, батька і сина.

Власне кажучи, Фердинанда Порше (1875 1951) слід було б назвати австрійським, а може бути, навіть чеським автомобільним конструктором. Тому що народився він на території тодішньої Австро-Угорщини в містечку Мафферсдорф. Нині це місто Либерец в Чеській республіці. Та і прізвище Порше, як то кажуть, сходить до старого слов’янського імені «бореш» («борець»). Втім, залишимо слизьке поле національних пріоритетів.

З дитинства Фердинанд днював і ночував в механічній майстерні батька. Коли йому виповнилося вісімнадцять років, хлопчина поїхав у Відень. Вдень працював електриком, а увечері вчився на технічному факультеті Віденського університету. Але диплому про освіту Фердинанд Порше так і не отримав. Кращий учитель — практика, вважав він.

У 1906 році Порше стає головним конструктором на заводі Даймлера в Австрії. Його улюблена справа — створення автомобілів перегонів. Адже на трасах перегонів народжувалися і обкатувалися перспективні вигадування, які потім ставали рутинними технічними пристроями в звичайних автомобілях.

porche family sonsЗ 1924 року Порше — технічний директор заводу Даймлера в Штуттгарті. Вже тоді в його голові народжується ідея: потрібний невеликий автомобіль для широких верств населення. У 1929 році Порше переходить на «власні хліби», організовуючи в Штуттгарте консультаційну конструкторську фірму.

Порше везло на знайомства з володарями. У 1902 році, в армії, він служив водієм у ерцгерцога Фердинанда. Того самого, зі вбивства якого в Сараеве почалася Перша світова війна. У 1910 році, коли він брав участь в автогонках, механіком в його команді був здібний хорват Иосип Броз Тито, майбутній вождь Югославії. У 1932 році Фердинанд Порше побував в Радянському Союзі. Життя у батьківщині світового пролетаріату цікавило прагматичного Фердинанда тим, що там, по-перше, не було економічної кризи, а по-друге щосили розвивалася авто-тракторная (а краще б сказати, авто-танковая) промисловість.

На цілком чітко сформульоване товаришем Сталіном пропозиція стати наркомом автопромисловості або генеральним автоконструктором Порше, подумавши, дає негативну відповідь. Цілком можливо, що відмовившись від жирного шматка, запропонованого Йосипом Віссаріоновичем, Фердинанд Антонович продовжив своє життя років на п’ятнадцять.

Правда, зустріч з іншим великим вождем, з Адольфом Гітлером, укоротила життя великого конструктора якраз на ті декілька років, яких він не дожив, щоб побачити автомобільне диво, що вийшло на дороги, мітиться його прізвищем.

Декілька років Фердинанд Порше носився з проектом маленького, «сімейного», автомобіля. Цей проект нікого не цікавив, і Порше навіть намагався виготовити прототип нового автомобіля на заводі Даймлера за свій рахунок. А Гітлера проект «Народного автомобіля» (volkswagen) надихнув. Адже він дуже добре лягав на гітлерівську програму розвитку Німеччини, програму нехай націонал, але все таки соціалістичну. Серед іншого згідно з цією програмою у кожної німецької сім’ї повинен був з’явитися в недалекому майбутньому свій автомобіль.

У 1934 році конструкторське бюро Порше отримало державне завдання: виготовити три прототипи «народного автомобіля». До 1936 року це завдання було виконане. Завод по виробництву «фольксвагенов» почали будувати зовсім не в «автомобільному краю» Німеччини, не у Баварії або у Вюртемберзі, а недалеко від Ганновера. Поряд із заводом будували і «автоград» Вольфсбург.

Але зведений завод зайнявся не виробництвом «машин для народу», а випуском військової техніки, бронетранспортерів і командирських автомобілів. Порше брав участь в проектуванні перших в повному розумінні цього слова сучасних німецьких танків «Тигр», а також самохідної артилерійської установки «Фердинанд».

За любов фюрера Порше-батьку довелося розплачуватися в 1945 році: 15 грудня французька окупаційна влада заарештувала його як військового злочинця. Цілком можливо, що на нім зігнали злість за невдачу проекту переміщення заводів «Фольксваген» у Францію в рахунок репарацій. Причиною невдач був не стільки саботаж з боку Порше, скільки нехлюйство французької військової адміністрації. Так або інакше, Фердинанда Порше-старшого майже два роки без суду протримали у в’язниці.

Тут-то роль двигуна сімейного підприємства узяв на себе Фердинанд Поршемолодший (1909 1998)

…Про те, що у нього народився син, Порше-старший дізнався з телеграми, знаходячись на всеавстрийских автогонках в Зиммеринге. Можна сказати, що Порше-батько навчав спадкоємця професії автомобілебудівника найпростішим способом: «Роби, як я». Водити автомобіль юний Фердинанд навчився в десять років. Цілком можливо, що молодого водія і із-за керма-то було ледве видно.

Коли батько переїхав в Штуттгарт і став технічним директором на заводі Даймлера, міська влада передмістя Унтертюркхайм, де знаходилося конструкторське бюро фірми і де жила сім’я Порше, дозволила Ферри водити автомобіль, хоча йому ще не виповнилося шістнадцяти років. Як виняток. Для звиклих дотримувати закони німців, таке формулювання близьке до потрясіння засад.

Але повернемося в 1946 рік. Ферри був на волі. Заводи у Вольфбурге сильно розбомбили союзники. Щоб якось зберегти їх «на плаву», Порше-молодший брав замовлення на ремонт автомобілів, водяних насосів і лебідок.

Щоб визволити з в’язниці батька, слід було заплатити викуп в півмільйона франків.

Зробити це синові допоміг гонорар за сконструйований гоночний автомобіль. І не чекаючи повернення батька, Ферри переїхав в Австрію, де заснував в містечку Гмюнд компанію під ім’ям «Порше» і почав готувати до випуску перший автомобіль з цією назвою.

porsche 356Перші 49 автомобілів «Порше 356» зібрали вручну на лісопилці в Гмюнде. Ферри Порше проявив чудеса винахідливості і виверткості для того, щоб ці машини були продані і щоб закрутився крутень виробництва нової фірми. Йому, вже відомому конструктору, неодноразово йшли назустріч. Проте багато кредитів було видано виключно під гучне ім’я батька. Частково становленню нової фірми допоміг договір з «Фольксвагеном», згідно з яким Фердинанд Порше-старший отримував долю з кожного автомобіля, що продавався.

Фердинанд Порше-старший повернувся додому в 1948 році, але незабаром переніс удар і помер 30 січня 1951 року. Перед смертю він побачив новий автомобіль, чимось створений, що нагадує, їм п’ятнадцять років тому «жучок».

А вже через декілька років після його смерті стало ясно, що молода автомобільна фірма, що носить знамените прізвище, міцно зайняла своє місце у світовому автомобілебудуванні. І це вже була перемога енергії і здібностей Фердинанда Порше-молодшого.

Джерело: Авто і мото — транспорт «Irinin Journal«